Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочцi тут пiд калиною - I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею Стелеться полем туман. Ти не лякайся,
2:11