Таких історій дуже мало,Вони кохали дуже сильно й до нестями.Їм дуже заздрили всі очі злі Та не зломать любові, яка жила віками.Дивився в її очі він,тонув,Для неї вж він був просто ідеалом.Ніхто б тоді ніколи не збагнув,Що може все завершитись провалом..
Ті спогади, яким нема числа... Для неї, ти витерпів до дна Все те, що в собі таїш глибоко. Наших днів, наших слів, Наших тіл бажання - В незриме мрево ніжності й мовчання...
А вона,а вона сидітиме сумна.Буде пити не п*яніти,від дешевого вина.Я співатиму для неї,аж бринітиме кришталь,та хіба зуміє голос подолати цю печаль.Так у світі повелося,я люблю її волосся,я люблю її тонкі вуста.Та невдовзі прийде осінь,ми усі розбіжимося
А вона, а вона сидітиме сумна, Буде пити — не п'яніти від дешевого вина. Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь, Та хіба зуміє голос подолати цю печаль. Так вже в світі повелося — Я люблю її волосся, Я люблю її тонкі уста.
