, відчинені серця, щирі очі таких не так багато є в світі лилися сльози щастя щоночі обіцянки назавжди любити. будиночок на розі двох вулиць паркан плющем осіннім завитий здавалося дощі схаменулись здавалося завжди буде літо. лише один дзвінок телефону і варто тільки їм захотіти повіяло теплом з-за кордону а одже неодмінно летіти. не обіцяй назавжди не обіцяй навічно де твоє-моє завтра у скронях вітер свище. не обіцяй, навіщо? не обіцяй, не треба залежить час найближчий та не завжди від тебе. і раптом все змінилось навколо проблеми, ціни, сни сподівання роз’їхалися як діти в школу що першим було стало останнім. їй у варшавські спальні райони йому москву бетоном залити але кохання у таксофонах приречене не довго прожити. куди ведуть строкаті дороги чому ви заблукали у світі вас сотні, тисячі, вас мільйони в ізраїлі, канаді, на кріті. є спогади про те, як було все надії є на те, як все буде нас доля стрімко течією несе бо ми є не титани, ми люди. не обіцяй назавжди не обіцяй навічно де твоє-моє завтра у скр
Дивні слова, а я так тебе чекала Холодний і злий, я може тебе не знала Краплями дощ розмивав сліди Стали ми двоє незнайомі Хочеш – іди, але не бери Моє серце ти відпусти П’ять хвилин в нас на прощання П’ять хвилин, кінець кохання П’ять хвилин ми будемо ра
Жовтий лист (Скоро вечір. Одинокий лист, гнаний вітром, Пролітає повз мене. Він більше сюди не повернеться. Не повернусь, мабуть, і я, Бо навіщо? Моє кохання як той жовтий лист. Він може впасти тільки до твоїх ніг. ПРИСПІВ: Не знаю я, чи знов сюди прийду
