вийшов із тіні мрій заклятий ворог мій і навіки поселився у душі моїй живій та коли мав піти перстенем золотим обручiв мене з собою та від чар не захистив і на волю мою долю не пустив мамо а ти ж мені казала як не жадай мамо а я ж тоді не знала де ж та
Ой у вишневому саду Там соловейко щебетав. Додому я просилася, А він мене все не пускав. Милий ти мій, прошу тебе. Зоря зійшла, пусти мене. Проснеться матінка моя, Буде питать, де була я. А ти, мила, скажи в отвіт: Дивись, яка чудова ніч. Весна іде, кра
