реве да стогне днiпр широкий, сердитий вiтер завива, додолу верби гне високi, горами хвилю пiдiйма. i блiдий мiсяць на ту пору, iз хмари де-де виглядав, неначе човен в синiм морi то виринав, то потопав. ще третi пiвнi не спiвали, нiхто нiде не гомонiв, сичi в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипiв.
Восени так солодко чіплятись за минуле....раз прийшли у груди ті, кого нема вже.З ними те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакалиТоді між хмарами у небі ще були сині плями....так буває восени...іноді так солодко бити по собі минулим....
Так пізно йти..шукати світла у вікні...Для нас вже день погас, день погас...останій раз.....Ранок прийде,тепер тут нас ніхто не знайде...нема образ....................
Дотик (Ти як? Чи не проти Стояти навпроти Вдихнути мій дотик Мій дотик, мій дотик... Краплі дощу на твоїх губах Не налякай - нехай живуть Не долітав чи не розібрав Ще спробую раз яка ти на смак)
