.::Ілюзією прожитих віків, Поетами написаних історій В маленькім місті крізь полон дощів Навік зустрілись дві крилаті долі. Словами неможливо розказать, Як ті серця замріяно кохали, В таке не міг повірить навіть Бог, Вони ж під небом високо літали::.
Запитай чому любов стільки сил мені дала. Ніч дарує дві сльози, а кохання два крила. Немов без тебе все життя пуста історія. Я без очей твоїх одна, мов човник в морі я. Ти і я. Там. Де зорі знов світять нам, Згадай про все що було. Ало кохання алло. Моє
