«і тоді так тихо спочатку всередині так що чуєш тільки ти мій Боже...»
«згадую який зі звірів міг би бути страшний...»
«захлинаюся від води захлинаюся водою...»
«серед цієї осені я виглядаю дуже недоречно застуджено...»
«я заплющую очі чую як усе тихо довкола і як спокійно...»
«коли все закінчиться я би хотіла нічого не боятися...»
«так не могла так не могла ні говорити ні бачити...»
«ця бентежна довіра звірів.. ця тиха радість...»
«я обертаюся рівно настільки швидко щоб побачити як гірко ти плачеш...»
«братику вовче ти що бігаєш швидко поміж дерев...»
«скучаю коли тебе немає...»
«коли ти запитуєш чого мені найбільше хочеться я стенаю плечима...»
«рибу мій Господи тепер завжди доводиться ділити опівночі...»
«як би могло Боже бути насправді якби я жила...»
«ця осінь добра біля мене тепер живе гарний і добрий...»
«щось у мені мій псе дуже змінилося хоча знаєш мабуть усе...»
«кожен біль якби ти захотів Господи міг би обернутися в радість...»
«наповни мене водою мій Господи бо я тільки порожній глечик...»
«я засинаю тільки тоді коли кладу голову тобі на плече...»
«часом коли світ уже багато годин як спить...»
«ти бачиш як мені складно говорити з Богом...»
«любов та що приходить каже віддай...»
«що ми робитимемо цей вечір Господи...»
«будемо лагідні будемо спокійні лагідні й добрі...»
«все засинає в цій осені спокійно й тихо а тобі часом...»
«дякую що можу бути сьогодні дякуючи...»
«а потім я кидаюся бігти через зебру...»
«відхекаємося від усього як досвідчені (втомлені?) пси...»
«це все твій світ твій добрий світ у якому засинаю...»
«знаєш якби можна було просити про молитву...»
«тут наді мною каже мій добрий кіт багато...»
«дивися як делікатно приходить світло як прозоро...»
«може якби ми йшли зовсім поруч може якби ми далі...»
«не запитуй на що ми з тобою схожі ми просто...»
«ти ж бачиш сьогодні немає часу жодних речей...»
«кожен біль якби ти захотів Господи міг би обернутися в радість...» ("Розмови з Богом")
«Боже дощ прошу тебе не відчиняй вікон...»
Королева (слова Богдани Матіяш, музика Костя Москальця)
«я не знаю що буде далі але простягаю руку і довіряюся...»
«і земля мій Боже стає така відчутна на дотик коли всі відходять...»
