(Вона носила квіти в волоссі і ними грався він і ще вітер. Здавалося давно вже дорослі, але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі таких не так багато є в світі, лилися сльози щастя щоночі, обіцянки назавжди любити.) P.s. Навіщо було обіцяти?
Не обіцяй назавжди, Не обіцяй навічно, Де твоє-моє завтра, У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба, Залежить час найближчий, Та не завжди від тебе...
