Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити
Вiддаю - НЕКОТОРЫМ ЛЮДЯМ ПОЛЕЗНО ПОСЛУШАТЬ!!! Краще вже ніяк, ніж аби як. Витирай свій тон, змивай свій лак. КРАЩЕ ВЖЕ НІХТО, НІЖ АБИ ХТО. Буду одинак я, однак. КРАЩЕ ВЖЕ НІ З КИМ, НІЖ АБИ З КИМ. Віддаю тебе я як сам не знаю, на ногах не стою
Коли тебе я загубила, Я не знала хто зламав, Мої…. крила…. І кожну ніч тебе чекала, Я любила не втрачала, Віри…. Гадала що вистачить сили….. Все для тебе, Почуття і небо, І зірки над нами це тобі , А без тебе, Я неначе вітер, Що не знає, Куди їде. Але
Коли тебе я загубила, Я не знала хто зламав, Мої…. крила…. І кожну ніч тебе чекала, Я любила не втрачала, Віри…. Гадала що вистачить сили….. Все для тебе, Почуття і небо, І зірки над нами це тобі , А без тебе, Я неначе вітер, Що не знає, Куди їде
"…має той пустельник хату із каміння, ложе кам’яне, свічку кам’яну, крила кам’яні приросли корінням до закам’янілого вицвілого сну…" "…я не знаю, хто ви - смерть чи воскресіння, я не знаю, що ви принесли мені…"
