Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас, Руки вчителя рідні, пригортали ви нас. Пригортали, тулили до грудей голуб’ят. Був ти, вчителю милий, рідним батьком хлоп’ят. Вів ти в сонячні ранки нас в незвідану путь, Де рожеві світанки в мріях щастя цвітуть. І
И вот тогда наступила беда, мне этот миг не забыть никогда, на арбузную корку наступила она и хлоп головой об угол стола, вместе с ней падал и я, вывихнул руку но это фигня! Специально для Евгении Марсаковой, жаль что там не мое соло.
