максимка го в дота 2 и будем москалив нагибаты пидемо катку найдемо и водка путин балалайка гей куме налывай и за столу сидай и ты хто такый ? а вообще мы маемо идты в доту колысь там пидемо в доту не я не знаю це надо подуматииии гууууттттыыыыккк тттттаааааакккккккк кккккккаааааааааааааааажжжжжжжжжжжееееееееееееееее
"…має той пустельник хату із каміння, ложе кам’яне, свічку кам’яну, крила кам’яні приросли корінням до закам’янілого вицвілого сну…" "…я не знаю, хто ви - смерть чи воскресіння, я не знаю, що ви принесли мені…"
Хто ти? ... Чи все це зі мною ? Але такого не бувало, щоб моє тіло над землею легко так літало... Гадаю, я завжди це вміла, але я не знала... ;))) Це завдяки Тобі ! Я Тебе давно шукала. :)
Вiддаю - НЕКОТОРЫМ ЛЮДЯМ ПОЛЕЗНО ПОСЛУШАТЬ!!! Краще вже ніяк, ніж аби як. Витирай свій тон, змивай свій лак. КРАЩЕ ВЖЕ НІХТО, НІЖ АБИ ХТО. Буду одинак я, однак. КРАЩЕ ВЖЕ НІ З КИМ, НІЖ АБИ З КИМ. Віддаю тебе я як сам не знаю, на ногах не стою
Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити
Я награлась в цю гру...я заберу медалі...заберусь на свій п'єдестал...я не знаю, що буде зі мною далі...ось такий щасливий фінал...де спалахи камер? де папараці? хто-небудь, зупиніть цю мить... торкайтесь руками, карбуйте у пам'ять...
Коли тебе я загубила, Я не знала хто зламав, Мої…. крила…. І кожну ніч тебе чекала, Я любила не втрачала, Віри…. Гадала що вистачить сили….. Все для тебе, Почуття і небо, І зірки над нами це тобі , А без тебе, Я неначе вітер, Що не знає, Куди їде. Але
максимка го в дота 2 и будем москалив нагибаты пидемо катку найдемо и водка путин балалайка гей куме налывай и за столу сидай и ты хто такый ? а вообще мы маемо идты в доту колысь там пидемо в доту не я не знаю це надо подуматииии
