Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти. – Куди ж ви, бабусю?
Ми живемо під небом ясним, А навкруги шляхи, поля І села, і міста прекрасні – Це рідний край, моя земля. Високі крила журавлині, Співучі вірші Кобзаря – Ми живемо на Україні, Це рідний край, моя земля!
