Біль втрати лягає на плечі мертвим грузом Біль за те, чого не повернути ніколи День у день за вікном сірий мокрий асфальт Перетворює думки на мутні спогади
Знову це знайшло мене, Шкіру нашмат і лицем догори... Хвиля, що накатує, забира мене, (Йобане почуття, ніди втікти). Це схоже на те, коли Давно забута рана починає знов боліти!
